Промова захистника

10. ХРЕСТОМАТІЯ СТУДЕНТСЬКИХ ПРОМОВ
Чи вважаю я себе патріотом? Ще зі школи в серці дитини намагаються виростити почуття патріотизму, прищепити їй любов до Батьківщини. Але ж Набридло чути знову й знову порожні балачки і пафосні розмови. Мова калинова, пісня солов’їна… Ще трохи побалакаємо – зникне Україна. У чому ж полягає сенс патріотизму? У тому, щоб бити себе в груди і кричати „Я патріот! Я українець!” і бути при цьому нестерпним націоналістом, зневажати культуру інших народів? У тому, щоб обізвати своїх співгромадян москалями тільки за те, що людина спілкується російською мовою? Це патріотизм? Ні, від цього більше тхне фанатичним націоналізмом. Як просто насправді змінити життя – Вийти на вулицю, прибрати сміття... Це ж так! Я впевнена, що насправді патріотизм починається з простих, елементарних речей: поваги до себе і батьків, своєї родини й любові до землі. Якщо людина навчиться цій повазі, то її теж поважатимуть. Але хотілося б зазначити: не треба цього робити заради того, щоб називатися патріотом, зробіть це для того, щоб відчути себе патріотом, усвідомити себе особистістю. Чи вважаю я себе патріотом? Хочу вважати, незважаючи на те, що я не носила помаранчевої стрічки під час революції, не стояла на Майдані, як тисячі моїх співвітчизників... Але не мені судити, патріот я чи ні. Хай мої вчинки визначать це. У моєму серці, як і в серцях десятків мільйонів таких, як я, живе любов і повага до України. Я відчуваю радість від злетів, біль від падінь Батьківщини... Можливо, ще не настав мій час, а можливо: „Я не хочу бути героєм України, Не цінує героїв моя країна”. Мороз Тетяна, факультет економічних