Робота канта

-----------------------

Короткий словник філософських   термінів




    Абсолют (лат. absolutus — довершений, безумовний, необмежений) — те, що нічим не зумовлене, ні від чого не залежне. У філософії під абсолютом розуміють Бога, субстанцію, ідею (Гегель). Абсолютне протилежне відносному (зумовленому, залежному).
    Абстракція (лат. abstractio — віддалення) — мислене відокремлення окремих властивостей предметів і перетворення їх на самостійні об'єкти (наприклад, електропровідність, твердість, вартість тощо). Більшість наукових понять утворені в такий спосіб.
    Абсурд (лат. absurdus — немилозвучний, безглуздий) — нісенітниця, позбавлена сенсу дія. У філософії Камю — одне з головних понять, яке характеризує життя людини.
    Агностицизм (грец. аgпоstos — непізнаний) — напрям у філософії, прихильники якого заперечують пізнаваність суті речей, об'єктивної істини (Юм, Кант, позитивісти). Агностики протиставляють світ, як він нам даний (пізнаваний) і світ сам по собі (принципово недосяжний). Знання з їх точки зору не дають відображення сутності дійсності, а в кращому разі обслуговують утилітарні потреби людей. Корені агностицизму ― в принциповій незавершеності процесу пізнання.
    Аксіологія (грец. ахіоs — цінний) — вчення про цінності, філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу — етичне, естетичне, релігійне та ін.
    Аксіома (грец. ахiота — значуще, сприйняте положення) — твердження, яке при побудові теорії приймається за очевидну істину, на якій грунтуються інші твердження.
    Аксіоматичний метод—спосіб побудови наукової теорії, коли за її основу беруться аксіоми, з яких усі інші твердження цієї теорії виводяться логічним шляхом (доведенням).
    Алогізм — непослідовність у міркуваннях, зумовлена порушенням законів логіки.
    Альтернатива (лат. alterпо — чергую, змінюю) — вибір між двома суперечливими можливостями.
    Альтруїзм — моральний принцип, в основі якого бажання блага іншому. А. протилежний егоїзму.
    Аморалізм — нігілістичне