Рудаки

РУДАКІ(приблизно 858—941 рр.)
АДАМ ФАРСОМОВНОЇ ПОЕЗІЇ
Про життя Абу Абдаллаха Джафара Рудакі — засновника поезії східного гуманізму — відомо дуже мало. Він народився в маленькому гірському селищі Панджрудак, розташованому у північній частині сучасного Таджикистану поблизу скелястого підніжжя Зеравшанського хребта. Тут і минуло дитинство майбутнього поета. Назва селища — Панджруд — у перекладі означає «п'ять річок» («рудак» —річка, струмочок). Рідне селище поета — високогірна оаза, що потопає в розкішних садах, разюче контрастує із обпаленою сонцем мертвою напівпустелею. Через усе життя поет проніс у своєму серці любов до рідного краю та односельців і своєрідно виявив її, взявши за псевдонім назву свого маленького селища, а не пишномовний епітет або ім'я свого могутнього покровителя, як це робили тогочасні поети.
Стародавня легенда про Рудакі стверджує, що хлопчик народився сліпим. Ще змалку він виявив великі здібності до поезії та музики, мав чудову пам'ять. Його прекрасним голосом і музикальністю пишалося все селище. У вісім років він знав напам'ять усі сури Корану, що викликало у правовірних мусульман захоплення і трепетну повагу до хлопчика. Один із мандрівних музикантів узяв Рудакі до себе в науку, навчив його грати на чанзі (різновид лютні), складати і співати під власний акомпанемент вірші. У ті далекі часи поезію не
декламували, а співали.
Рудакі дуже рано пізнав смак слави та щастя поета, що співає для свого народу. Його вірші любив простий люд. їх вивчали напам'ять, передавали із уст в уста. Дуже популярною серед народу була, наприклад, газель, створена
ще зовсім молодим поетом:
Жартуй