Сміливі завжди мають щастя (І.Багряний "Тигролови")

Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Баргяного «Тигролови»).



      …Одчайдушний і безмежно вірний пес розумів дружбу по-своєму і зробив так, як веліло його собаче серце. Вдосталь наївшись і відпочивши за чотири дні, Заливай перегриз мотузку, якою був прив’язаний, і щодуху помчався до Наталки. Добрий якутський нюх ще жодного разу не підводив Заливая, цього разу теж не підвів. Добре взявши слід свого найкращого друга, чотирилапий жодного разу за цілий день не звернув зі сліду. Десь підвечір собака зголоднів. Натрапив на халупку, де його господарі завжди складали панти, соболів та іншу впольовану дичину. Бродив по хаті, винюхуючи їжу, і знайшов чим поживитися: тушки двох диких свиней і лежали на промерзлій землі, накриті полотном. Від гарячого собачого подиху м'ясо стало податливим і не встигло добре розмерзнутись, як Заливай вже його проковтував.

      Худий, зголоднілий і виснажений, собака бродив уже тиждень, але слід добре чув. Людський дух настільки довго чути, що навіть коли сніги йтимуть три дні без зупину, його все одно можна вловити. Як і ті вепри, на яких полювали Сірки, добре знали де ступали люди, так і їхній вірний помічник Заливай, вловивши невелику цівку Наталчиного духу, мчав стрімголов до своєї рятівниці. Як вона там, чи чекає ще його, чим почастує як прибіжить до неї і почне енергійно помахувати пухнастим хвостом, чи може його Наталочка вже забула про свого друга, бо має нового друга Григорія – думав Заливай, щоб не звертати увагу на холод у лапах. Спочатку собака вороже прийняв Многогрішного.