Соціальні суперечності економіки україни

 Соціальні суперечності економіки України та шляхи їх розв’язання
Після понад десятирічної спроби здійснення ринкових перетворень можна констатувати, що в нашій країні й досі немає чітко сформульованої соціальної складової її економічної політики, оскільки із самого початку реформатори відмовилися від необхідності паралельного пошуку нових критеріїв і механізмів соціалізації загальноекономічного розвитку в марному прагненні забезпечити швидкість реформ. Натомість швидкість була забезпечена переважно щодо трансформаційних перетворень власності на користь окремого прошарку населення, що досить рельєфно підкреслило цілі та наслідки такої політики. Відтак у 90-ті роки відбулося надзвичайне зниження життєвого рівня народу, різке розшарування за рівнем прибутків та способом життя, скорочення біологічно необхідного рівня споживання продуктів харчування, не кажучи вже про одяг і взуття, можливість оплати за житло та інші комунальні послуги, медичне обслуговування, що невідомо з якими намірами було перетворено переважно на платне, більшою частиною населення, яке опинилося в порівняно гіршому становищі, ніж до реформ.

Ці процеси наростали паралельно зі скороченням сфери реальної економіки, досить згадати, що за цей час було ліквідовано 15 млн робочих місць, зниження зазнали технологічний і технічний рівні виробництва, що супроводжувалося падінням продуктивності праці й подальшим поширенням безробіття, відпливом працездатної і кваліфікованої робочої сили до нематеріальної сфери виробництва — переважно вуличної торгівлі. Спрямованого нищення зазнали сфери фундаментальних та прикладних наук — через зменшення обсягів їхніх робіт і кількості науковців, що не відповідає скороченню кількості працівників матеріального виробництва зі зростанням продуктивності праці.

Один із важливих чинників нинішньої глибокої кризи української економіки полягає в тому, що була здійснена