Соціологія законодавчої діяльності та правозастосування

Тема 6: Соціологія законодавчої діяльності та правозастосування

1. Етапи соціологічного забезпечення законодавчої діяльності
2. Ефективність законодавства
3. Правозастосування як вид соціальної діяльності
4. Умови правозастосувальної діяльності


1. Етапи соціологічного забезпечення законодавчої діяльності

Виникнення законодавчої соціології викликали численні помилки законодавців різних країн і часів. Про те, що законодавці можуть помилитися, приймаючи закон, свідчить практика скасування, внесення змін до вже прийнятих законів і наявність „мертвих” законів, тобто таких, які прийняті, але не працюють. Створювати закони для цілого народу — це наука і мистецтво одночасно і ними потрібно володіти. Законодавець не має права приступати до роботи за відсутності знань про ті соціальні процеси, в які він втручається. Він мусить розуміти структуру суспільства, його функціонування, постійно вивчати причинно-наслідкові зв'язки між людьми, знати, що кожний закон, спрямований на зміну людської поведінки, поступово змінює і саму природу людини. Невдалий нормативний акт може завдати людям багато лиха. Зокрема, Г. Спенсер підкреслював, що бід, завданих невігласами-законодавцями, набагато більше, ніж їх завдали невігласи-лікарі. Право не існує в абстрактному суспільстві, воно завжди соціально обумовлене конкретно-історичною ситуацією в країні. Чим повніше і адекватніше ці соціальні аспекти враховані в законотворенні, тим суспільно кориснішим є закон, тим органічніше він стає елементом не тільки правової системи, але й суспільного буття в цілому.
В загальному можна сказати, що мета соціологічних досліджень в цій галузі полягає в тому, щоб на концептуальному рівні знайти оптимальне поєднання соціального і правового, вписати правову норму в соціальний контекст, забезпечити відповідність правової норми соціальним реаліям. У кінцевому підсумку йдеться про необхідність закласти в закон передумови для