Співробітництво України з міжнародними фінансовими організаціями

ВСТУП


      Процес виробництва на будь-якому підприємстві здійснюється за належної взаємодії трьох визначальних його факторів: персоналу (робочої сили), засобів праці та предметів праці. Використовуючи наявні засоби виробництва, персонал підприємства продукує суспільно корисну продукцію або надає виробничі й побутові послуги. Це означає,   що з одного боку, мають місце затрати живої та уречевленої праці, а з іншого – такі чи такі результати виробництва (діяльності). Останні залежать від масштабів застосовуваних засобів виробництва, кадрового потенціалу та рівня його використання.
      Ефективність виробництва — являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу (у зарубіжних країнах з розвиненою ринковою економікою для окреслення результативності господарювання використовують інший термін — продуктивність системи виробництва і обслуговування, під якою розуміють ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) при виробництві різноманітних товарів та послуг.
      Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою – від власників приватного підприємства до керівників держави.
      Проблеми, які нині повинні вирішувати підприємста, не завжди можна зарахувати до зовнішніх чинників. Зміни в економіці і особливо в співвідношенні цін виявляють слабкі місця в самому підприємстві як виробничій системі. Централізований розподіл ресурсів і результатів виробництва сприяв накопиченню ресурсів, які не використовувалися найкращим способом. Підприємства звикли працювати не приділяючи уваги економічній ефективності своєї виробничої системи. Пріоритетними були технологічні завдання, економічні цілі практично були поза увагою, що і призвело до створення систем виробництва з дуже високими витратами. В умоваю ринкової економіки немає жорсткого закріплення споживачів за виробниками, немає твердих цін і державних гарантій за відвантажену продукцію. Виник ризик відмовлення від заявок, ризик у поверненні заборгованості, у зміні ситуації на ринках збуту. Але ризик – це природна і відмітна риса ринкової економіки від планової. Тільки ті підприємства, які навчаться зводити його до мінімуму для свого бізнесу, і виживуть в теперішніх