Сучасні Фольклористи Західної України

Сучасні фольклористи Західної України
    В тяжких умовах соціального і національного гноблення українського народу з великим запізненням відбувалося становлення нової літератури в першій половині XIX ст. на Західній Україні, що входила до складу Австрійської монархії, яку справедливо назвав І. Франко «розсадницею неумства і застою». Галичина, загарбана Австрією при першому розподілі Речі Посполитої (1772), та окупована нею 1774 року Буковина стали справжніми колоніями, в яких запроваджувалась ганебна політика національного і соціального поневолення українського народу. Ця політика найяскравіше виявилася за канцлерства Меттерніха в першій половині XIX ст. К. Маркс і Ф. Енгельс писали: «Уряд князя Меттерніха керувався двома принципами: по-перше, кожну з різних націй, підкорених австрійському пануванню, держати в шорах за допомогою всіх інших націй, які перебували в такому ж становищі; по-друге, — і такий взагалі головний принцип усіх абсолютних монархій, — спиратися на два класи: на феодальних землевласників і на великих грошових ділків, урівноважуючи в той же час вплив і силу кожного з цих класів впливом і силою другого, щоб уряд, таким чином, мав повну свободу дій. Дворяни-землевласники, весь прибуток яких складався з усяких феодальних поборів, не могли не підтримувати уряд, що був для них єдиним захистом проти пригнобленого класу селян кріпаків, грабуючи який вони жили».
    В Західній Україні класові суперечності перепліталися з суперечностями національними. Економічний гніт українських селян у Галичині посилювався намаганням польських шовіністів ополячити їх. На Буковині подібні соціально-національні утиски терпіли українські селяни від румунських бояр, а на Закарпатті мало місце намагання мадьяризувати українське населення. «Весь тягар, — писав І. Франко, — тої суспільної нерівності і кривди в найповнішій мірі спадав на той стан, котрий у книгах і письмах уже й тоді вважали