Сімейне право туреччини

Сімейне право Туреччини
Очевидно, що найголовнішим інститутом сімейного права є шлюб. У більшості випадків він розглядається як двосторонній договір, який робить жінку «законною», «дозволеною» для чоловіка. Мета шлюбного договору є утворення сім’ї та продовження роду.
Законодавство мусульманських країн встановлює перелік вимог, щодо укладення шлюбного договору. Звичайно, шлюбну угоду підписують ті, хто вступає в шлюб, лише в деяких випадках таке право може мати і опікун (з боку нареченої). При укладенні шлюбного договору потрібна присутність двох повнолітніх і розумово повноцінних свідків, це може бути як чоловік, так і жінка, але обов’язково мусульманської віри.
За законодавством мусульманських країн, договір обов’язково повинен бути укладений у письмовій формі, можна у компетентних органах, або в присутності «мазуна». Звісно, вимогою до укладення шлюбу є й вік, дозволений для вступу до нього, але в арабських країнах він різниться.
У мусульман (згідно з їхніми традиціями) значне місце при укладанні шлюбного договору відводиться опікуну нареченої (інколи і нареченого). Ним може бути батько або інший найближчий родич, але обов'язково чоловічої статті. Як правило, вимагається, щоб опікун був у здоровому глузді і повнолітньою особою. Функції опікуна полягають у підбиранні підходящої партії для дівчини, він дає свій дозвіл на шлюб (навіть якщо особа досягла визначеного віку, дозвіл опікуна є обов’язковим), обговорює умови шлюбного договору, виступає виключно в інтересах своєї особи, якою він опікується згідно з нормами Корану.
Однією з важливих умов шлюбу є «рівність» чоловіка і жінки, що відповідає загальноприйнятим нормам