Творчість еміля золя

Натуралізм. Творчість Еміля Золя


    НАТУРАЛІЗМ – [від лат. natura - природа] - назва течії в європейській літературі й мистецтві, що виникла в 70-х рр. XIX ст. й особливо широко розвинулась у 80-90-х рр., коли він став найбільш впливовим напрямом. Найбільш поширеним натуралізм був у Франції, де зародився і був програмно оформлений.


• Розвивався під впливом стрімкого розвитку соціологічних наук і фізіології. Звідси й характерне для натуралістів твердження, що література повинна стояти на рівні сучасної науки, повинна бути перейнята науковістю. Це все міняє уявлення людини про світ.
• Філософська основа - природничо-науковий матеріалізм Спенсера і Ломброзо, Тена, вчення про спадковість, філософія позитивізму Огюста Конта. Огюст Конт слідом за утопістами ототожнює соціологію й фізіологію. "Суспільне явище, як явище людське, без сумніву повинне бути віднесене до числа явищ фізіологічних". Висувають положення, що людська природа визначає громадське життя й дає ключ до розуміння історії.


    Натуралізм продовжує розвиток традицій реалізму, частково Бальзака, якого Золя називав “основоположником точного вивчення суспільства”. Однак на його думку реалізм, його метод зображення життя уже недостатній в нову епоху, коли успіх точних наук заглибили знання дійсності. Золя цікавився успіхами науки, відкриттями в біології, фізіології, медицині, вважав, що закономірність розвитку природи і живого світу можуть бути перенесеними і на людське суспільство, долю людини.
    Прагнучи зробити літературу точним і правдивим відображенням життя Золя хотів зблизити її з наукою, перенести в художню творчість методи наукового дослідження.

Основна теоретична праця натуралізму – «Експериментальний роман» (1880) Е. Золя.
    Особливості:
• Письменник повинен бути, подібно вченому, об’єктивним,