Транскрипція та транслітерація у системі перекладу

Транскрипція та транслітерація у системі перекладу "українська/російська - англійська" ( на матеріалі укр. власних назв)
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Власні назви як обєкт сучасного мовознавства

1.1. Принципи і способи перекладу власних назв


1.2. Складнощі перекладу англійських власних назв та способи їх відтворення українською мовою

2. Переклад власних назв як перекладознавча проблема

2.1. Транскрипція та транслітерація при перекладі власних назв

2.2. Заміна слова однієї частини мови на слово іншої частини мови
Висновок
Додатки
Вступ


      Переклад один із найважливіших моментів розвитку людства. Завдяки перекладу люди однієї країни знайомляться з життям, культурою, побутом, історією,науковими та літературними досягненнями інших країн.
      Становлення України як незалежної держави і входження її в світову її в світову співдружність націй постановило надзвичайно важливу потребу вираження її самобутності через характерну національну ономастику й топоніміку, яка впродовж століть поширювалася всіма іноземними мовами в російській фонетичній і граматичній інтерпретації. Англомовний світ, наприклад, знає наші міста у вимові Kiev, Lvov, Belaya Tzerkov, Vinnitsya. Тощо і не бачив їх на географічних картах в їхній українських формах.
      Немає сумніву в тому, що жоден незалежній народ не погодиться, щоб його власні назви чи назви реалії суспільно-політичного життя передавалися іноземними мовами через якусь мову-посередник. Вимога передавати наші власні назви іншими мовами в транскрипції поставлена і в Законі про мови в Україні. Та незважаючи на це, в книгарнях України можна побачити різні путівники, атласи й словники, в яких власні назви продовжують транскрибуватися не в українській вимові.
      Таким чином, проблемою даної роботи є принципи і способи передачі українських особових і географічних назв англійською мовою.
      Актуальність і значимість цієї проблеми визначається тим, що сьогодні, коли Україна здобула міжнародне визнання і налагоджує всебічні стосунки з багатьма країнами світу, потреба в неспотвореній передачі її ономастики й топоніміки набуває особливого значення.