Українська еміграція

Українська еміграція
Українські переселенці у США, штат Північна Дакота, кінець ХІХ ст.
Украї́нська емігра́ція — термін для визначення українського населення, яке вимушено чи добровільно з економічних, політичних або релігійних причин переселилося за межі етнічної території в іншу країну на постійне чи тривале проживання. Явище починається у другій половині — наприкінці ХІХ століття і продовжується по нинішній день. Феномен українських еміграції та діаспори як частини світового українства є унікальним явищем культури й історії України.Зміст   [сховати]
1 Хвилі української еміграції
1.1 Перша хвиля
1.2 Друга хвиля
1.3 Третя хвиля
1.4 Четверта хвиля
2 Див. також
3 Примітки
4 Джерела
4.1 Література
4.2 Інтернетні ресурси

[ред.]
Хвилі української еміграції

Дослідники визначають чотири хвилі переселенського руху в історії української еміграції.
Перша хвиля
Драматичне товариство ім. І. Котляревського, Вінніпег, Канада, 1914
Перша хвиля починається з останньої чверті ХІХ століття і триває до початку Першої світової війни. Ця масова трудова еміграція до США розпочалася у 1877 році, до Бразилії — у 1880-ті роки, у Канаду — з 1891 року, до Російського Сибіру — після революції 1905—1907 рр. Виїздили й до Аргентини, Австралії, Нової Зеландії, на Гавайські острови. Цю першу хвилю еміграції спричинили як і аграрна перенаселеність українських територій, так і утиски: економічні, соціальні, політичні, — і національний гніт з боку австро-угорської і російської імперій. Нащадки цієї хвилі