Українське дерев*яне мистецтво

Українське дерев’яне будівництво, його постання та найстарші зразки

На цілому просторі Європи найбільша кількість, і то найцінніших зразків,
дерев’яного будівництва збереглася на Україні. Звідси той великий
інтерес до українського дерев’яного будівництва в літературі
слов’янських та інших народів, який постав ще на початку XIX ст. та який
в останні роки в Західній Європі набув особливої інтенсивності.

Завдяки відповідним кліматичним і господарським умовам Україна від
найдавніших часів розпоряджала великими засобами будівельних лісів — від
м’яких порід шпилькових дерев до таких прекрасних видів твердого дерева,
як клен, явір, осика, ясень і нарешті липа, груша, тис, бук і дуб. Тому
саме в дерев’яному будівництві українці відзначалися великим
майстерством і мають свою давню культуру та вироблені протягом багатьох
століть своєрідні зразки. Й коли в будовах, призначених для житла,
творчість була обмежена в рамках побуту й матеріальних засобів, то ціла
умілість майстрів, ціла вигадливість і творча думка найбільше виявилися
в будовах громадського, оборонного та релігійного призначення. На жаль,
більші житлові будинки збереглися в дуже обмеженій кількості, а будови
замкового чи загалом оборонного призначення зовсім щезли, даючи місце
мурованим та земляним будовам новішого типу. Порівняно краще заховалися
будови релігійного культу (принаймні ми маємо деякі зразки навіть із XVI
— XVII ст., правда, в дещо переробленому вигляді). Одначе збереглися
деякі літературні й графічно-документальні