Український головний убір- вінок

Реферат з українознавства

      Український вінок



















      Вінок належать до українських національних символів-оберегів. Українські дівчата влітку ходили з непокритою головою, обвиваючи її стрічкою, а на свята надягали вінки.
      Вінок у багатьох народів (зокрема в українців) — це дівоча прикраса з живих або штучних квітів, колосків, кольорового пір'я тощо. Був обов'язковим у вбранні нареченої (іноді й нареченого) на весіллі, а також у деяких інших звичаях та обрядах (гадання на Купала, коронування на обжинках тощо), як символ українських народних пісень .
      Про найкращу оздобу дівочої голови — вінок—багато писав видатний український етнограф нашого часу Олекса Воропай: «Наші дівчата плетуть собі вінки з квітів маку, синіх волошок, білого ромен-зілля, чорнобривців та дикої рожі. У плетенні вінків нашими дівчатами досягнено не меншого мистецтва, ніж у вишиванні, тканні та мереживі. В залежності від індивідуальних здібностей, дівчата там комбінують барву і форму квітів у вінку, що вінок стає мистецьким твором і підкреслює красу дівочого обличчя».
      Вінки досить різноманітні. В Україні їх налічують 77 видів. Є вінок лавровий, ним уквітчували переможців. Терновий вінок був символом страждання. Є весільні, шлюбні вінки, вінки обрядові й ті, що надягають на Спаса, на Івана Купала. Є й український віночок як символ молодості, кохання, що визначає долю дівчини. Вінок із квітів — свідоцтво дівочості. Молодиця та покритка не мають права надягати на голову вінок. Наречена носить вінок з барвінку — символ прощання з дівоцтвом. Якщо на неї гляне нелюб, вінок в'яне, якщо коханий — розцвітає.
      Вінок в Україні плели з живих, сухих та штучних квітів. Вінок—це