Философия права

3. Філософсько-правові вчення в Західній Європі у XV-XVIII століттях
На зміну епосі Середньовіччя прийшла епоха Відродження, або Ренесансу (ХІІ-ХVII ст.ст.), яка характеризується, крім іншого, початком революційної переоцінки релігійно-політичних цінностей, покликаної забезпечити буржуазії ідеологічне, політичне, правове та економічне панування в суспільстві. Нові концепції держави і права виходили з інших передумов, ніж у Середні віки. Розглянемо докладніше основні особливості цих історико-філософських типів стосовно філософії права.
Характеристику філософсько-правової думки епохи Відродження, періоду Реформації, Нового часу та Просвітництва в цій темі буде надано через найбільш характерні для цих періодів персоналії:
-                      епоха Відродження - Нікколо Макіавеллі;
-                      Реформація - Мартін Лютер, Жан Боден;
-                      Новий час - Гуго Гроцій, Томас Гоббс, Джон Локк, Бенедикт Спіноза, Готфрід Вільгельм Лейбніц;
-                      Просвітництво - Шарль Луї Монтеск'є, Жан-Жак Руссо, Клод Адріан Гельвецій.
Філософсько-правова думка епохи Відродження та періоду Реформації
 
З приходом на зміну Середньовіччю епохи Відродження розпочинається революційна переоцінка релігійно-політичних цінностей.
Пожвавлення філософської та наукової думки, що настало з початком епохи Відродження, позначилося і на правознавстві. Починаючи з XIII ст. утворюються національні системи цивільного права. Так, у XIII ст. були зроблені записи німецького права в Саксонському і Швабському Зерцалах. Дещо пізніше, у XV ст., з'являється низка збірників французького права.
Власне філософсько-правовим вченням епохи Відродження передували гуманістичні погляди Лоренцо Валли (1400-1457), Альціата (1492-1550), Ульріха Цизія (1461-1535), Якова Куяція (1522-1590) і юридична систематикаПетра