Філософія як світогляд, її призначення, зміст і функції в суспільстві.

Філософія як світогляд, її призначення, зміст і функції в суспільстві.

Питання для розгляду:
1. Принципова незавершеність людини – виток виникнення та існування філософії.
2. Філософія та інші види освоєння дійсності.
3. Філософія та філософування.
4. Персоналістичність філософських концепцій.
5. Значення філософії в культурі.
1. Принципова незавершеність людини – виток виникнення та існу-вання філософії.
Розповідь   почну зі звичайної розшифровки етимології слова, з перекладу. φιλεο σοφια. Підкреслюю: любов до мудрості, а не до мудрувань, роздумів взагалі. Мудрість в усі часи і у всіх народів вважалася найвищою чеснотою. Вона вбирає у себе і розум, і багатство знання, і мистецтво мислити, і справедливість.
Софія, згідно з античною традицією, - вища мудрість, котру спочатку приписували лише богам. Володіти повною та визначеною істиною могли лише бо-ги. Людина не може злитися з Софією, оскільки вона смертна та обмежена у пізнанні. Отже, людині залишалося доступним тільки постійне прагнення до істини, яке ніколи не закінчується, любов до мудрості, котра витікає з самого поняття.
Платон у своїх діалогах не випадково застосовував слово «філософ» як опис активного, діяльнісного, пристрасного, любовно-еротичного стану душі, що забезпечує піднесення та наближення до істини. Любов, згідно з Платоном, не є ані прекрасне, ані благо, але – прагнення до красоти та добра. Любов - не бог, але і не людина. Вона не смертна, але і не безсмертна. Вона - одна з демонічних істот, що об’єднують людину та бога.
Отже, любов – це філософія в усій повноті смислу цього терміну. Софія - муд-рість, нею володіє лише бог. Темнота - доля того, хто зовсім позбавлений мудрості. Філософос - це, в прямому смислі, той, хто ані темний, ані мудрий, але, не володіючи