Часопростір або хронотоп

Часопростір або хронотоп (від грецьких слів «час» і «місце») — взаємозв'язок часових і просторових відносин в хуждожньому творі.

Хронотоп у літературі має істотне жанрове значення. Можна прямо сказати, що жанр і жанрові різновиди визначаються саме хронотопом, причому в літературі провідним початком у хронотопі є час. Хронотоп як формально-змістовна категорія визначає (значною мірою) і образ людини в літературі; цей образ завжди істотно хронотопічний.

Освоєння реального історичного хронотопу в літературі протікало ускладнено й не постійно: освоювали деякі певні сторони хронотопу, доступні в даних історичних умовах, вироблялися тільки певні форми художнього відбиття реального хронотопу. Ці жанрові форми, продуктивні на початку, закріплювалися традицією й у наступному розвитку продовжували завзято існувати й тоді, коли вони вже повністю втратили своє реалістично продуктивне й адекватне значення. Звідси й існування в літературі явищ глибоко різночасних, що надзвичайно ускладнює історико-літературний процес.

Хронотоп (дослівно Час-простір)
    - Єдиний-ство просторових і часових параметрів, направ-ленне на вираження опр (культурного, худож) сенсу Вперше термін X був використаний в психології Ух-томським Широке поширення в літ-ведення, а за-тем в естетиці отримав завдяки працям Бахтіна У значить , ступеня народження цього поняття і його уко-ренений в позов-ведч і естетичний свідомості було інспірують-вано природничонауковими відкриттями поч 20 ст і кар-дінальнимі змінами уявлень про картину світу в цілому Відповідно до них простір і час мисляться як "взаємопов'язані координати єдиного че-тирехмерного континууму, змістовно залежні від описуваної