Юлія Волкова Таємниці тайнопису Історія криптографії

Юлія Волкова Таємниці тайнопису Історія криптографії. Витоки
21.01.2009
16:20

У ході еволюції людина вчилася захищатися від холоду, голоду, диких звірів і примх погоди. На якомусь з етапів свого розвитку він зрозумів важливість своєчасного отримання достовірної і правильно відібраної інформації. І, нарешті, усвідомив необхідність інформацію цю захищати.

В умовах суперництва (військового, наукового або комерційного - не важливо) знання існують в двох формах - «у мене і у мого ворога». І для того щоб перемогти або хоча б вижити, першу форму бажано довести до максимуму, а другу - до мінімуму. Захищаючи свою інформацію, ми прагнемо зберегти в таємниці наявний у нас запас знань, а розсекречуючи чужу - збільшити цей запас за рахунок конкурентів.

Історія захисту інформації починається, по всій імовірності, десь в той час, коли люди почали вчитися спілкуватися за допомогою листування. Природно, їм потрібні були способи забезпечити її таємність. Точних дат і достовірних даних щодо тайнопису в давнину ніхто не призводить. Відомо, наприклад, що в Древній Греції голову раба голили, писали на його голові, чекали, коли волосся знову виростуть, після чого відправляли з дорученням до адресата. Що й казати, час був такий - відстані великі, швидкості малі, плюс-мінус два місяці ролі не грали. Знавцям поезії добре відомий такий досить широко використовуваний у той час прийом тайнопису, як акростих, в якому приховуване повідомлення утворюють початкові літери віршованих рядків.

Для створення прихованого повідомлення можна застосовувати спеціальні технічні засоби (передати в конкретну точку простору по радіоканалу гостронаправлених променем, гранично стиснути інформацію і передати в миттєвому імпульсі, написати безбарвними чорнилом, що проявляються лише після деякого фізичного або хімічного впливу).