Заготівля силосу.

Заготівля силосу. Силосну масу можна заготовляти за будь-яких погодних умов, при цьому втрати сухої речовини невеликі. Для силосування можна використати більше видів трав, навіть пошкоджених градом. Силос стандартної якості можна зберігати у великій кількості. Процес заготівлі його механізований, починаючи від збирання трав і до роздавання в годівниці. Щоправда, заготівля силосу пов'язана з великими затратами часу порівняно із заготівлею сіна. Запах силосу здебільшого неприємний. На його заготівлю і зберігання потрібні великі капіталовкладення, та й ринковий його потенціал дуже обмежений.
На силос вирощують такі культури, як однорічні злакові (ячмінь, овес, горох, пшениця, кукурудза). Вони легко силосуються завдяки високому вмісту в них розчинних вуглеводів, низькій буферній ємності, а вологість їх можна легко контролювати. Врожайність ячменю нижча, ніж вівса, але це компенсується його вищою якістю. Овес має найвищу врожайність у перерахунку на суху речовину. Пшеницю широко не використовують на силос, оскільки вона дає невеликий вихід кормових одиниць. Найчастіше на силос вирощують кукурудзу. Втрати під час заготівлі силосу зумовлені диханням рослин, ферментаційними процесами через аеробне окиснення силосної маси.
На якості силосу позначаються вологість, стиглість силосної маси, довжина частинок різки, погода. Збирають кормові культури на силос за вологості 50 — 70 %.
Люцерну для силосування слід збирати у фазі бутонізації і цвітіння, кукурудзу і хлібні злаки — у молочно-восковій стиглості, злаки — у фазі виходу в трубку.
Чим довше триває процес в'янення силосної маси, тим більше вона втрачає сухої речовини. Люцерна, яка є занадто сухою під час силосування, нагрівається, тому знижується її перетравність. За теплої вітряної погоди вона висихає