7 міфів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

7 міфів щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Ми вступили у рік. який, безумовно, вирішить долю Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. На це рішення чекають як прихильники європейської інтеграції України, так і її опоненти. Це - справді момент істини, цивілізаційний вибір, зробивши який. Україна визначить вектор свого розвитку на десятиріччя вперед.

Не дивно, що це питання широко обговорюється на всіх рівнях - від кухні до високих політичних офісів. Звучать різні думки - і професійні, і доволі суперечливі, політично вмотивовані. Загалом, це добра річ, ознака того, що зовнішньополітичний дискурс в Україні так само активний, як і внутрішньополітичне життя.

Проте, активність обговорення сама по собі ще не обов'язково є запорукою „поінформованого рішення". Потрібно відрізняти емоцію та інформацію, міфи і факти. Ця стаття - про міфи, від яких варто абстрагуватися, приймаючи рішення.

Міф перший: в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС немає нічого особливого, оскільки подібні угоди ЄС уклав, наприклад, з Чилі, Марокко або Мексикою.

ЄС дійсно свого часу уклав угоди асоціативного типу з низкою країн світу. Водночас, Угода з Україною буде безпрецедентною за амбітністю та глибиною навіть у договірній практиці ЄС. Головна відмінність: вона започаткує процес політичної асоціації та економічної інтеграції між Україною та ЄС, перетворить модернізацію держави за європейським зразком на наше юридичне зобов'язання.

Класичні зони вільної торгівлі між ЄС та згаданими країнами