Bank sprava

Проблеми забезпечення ліквідності банків на основі використання механізмів рефінансування
Однією з головних функцій центральних банків є формування пропозиції грошей в економіці. З точки зору сучасної економічної теорії таку пропозицію забезпечують три основних канали — валютний, купівля цінних паперів державного боргу та рефінансування центральним банком банківських установ [Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підруч. — Вид. 3-тє, змін. й доп. — Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор, 2008. — С. 360; Гроші та кредит: Підруч. — 4-те вид., переробл. і доп. / М.І. Савлук, А.М. Мороз, І.М. Лазепко та ін.; За заг. ред. М.І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2006. — С. 311—315.]. Однак на практиці цей процес набуває специфічних ознак. До останнього часу монетарна політика Національного банку України (НБУ) у зв'язку зі значними обсягами припливу іноземного капіталу та прив'язкою курсу гривні до долара США майже повністю була підпорядкована валютній політиці, а тому інструменти надання банкам ліквідності були розвинені дуже слабо. Валютний канал розглядався як практична реалізація валютно-курсової політики центрального банку, купівля цінних паперів державного боргу — як покриття дефіциту бюджету і лише канал рефінансування — як забезпечення ліквідності (а інколи і платоспроможності) банківських установ [Ліквідність банківської системи України: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 12 / В.І. Міщенко, А.В. Сомик та ін. — К.: Центр наукових досліджень НБУ, 2008. — 180 с.].
Останнім часом вітчизняна практика реалізації Національним банком грошово-кредитної політики спиралася переважно на валютний канал, частка якого у пропозиції грошей в окремі роки перевищувала 80 %. І хоча про необхідність використання інших каналів фахівці говорили вже давно, лише фінансова криза, наслідком якої став значний відплив грошей із банківської системи, змусила монетарну владу на початку 2009 року внести фундаментальні зміни до