Cистема національних рахунків

етапи розвитку міжнародної СНР.
СНР-53 як початковий варіант.
1952 року група експертів, призначена Генеральним секретарем ООН, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь «А System of National Accounts and Supporting Tables» («Система національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором із шести типових рахунків для трьох основних секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асигнувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх опе¬рацій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до одного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць.                                                                                                          
У названому документі підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у відповідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим визначенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендуються) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР.
Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і бюджетно-податкової політики,