Fdgrrt ytiyh g

1)У Російській імперії царський уряд насаджував в Україні таку систему освіти, яка була покликана задовольнити потреби держави в освічених кадрах, але одночасно допомагала б витравити в українському народі національну свідомість, нав'язати почуття неповноцінності, створити враження ведучої ролі російської нації в житті українців. Цій меті підпорядковувалася і реорганізація системи освіти. У першій половині XIX ст. царизм покінчив з українською школою, яка вивела в XVII-XVIII ст. Україну на рівень, займаний найбільш освіченими державами Європи. Освіта отримала чітко виражений становий характер: для нижчих верств населення – парафіяльні двокласні школи, для дітей дворян, купців, службовців і заможних міщан – повітові училища, іноді гімназії; для дітей дворян – гімназії, ліцеї та університети. У середньому в 50-і рр. XIX ст. одна школа припадала на 9,5 тисяч, а один учень на 188 жителів. Це було значно менше, ніж у попередньому столітті. Крім державних, у імперії діяли приватні навчальні заклади. У Харкові, Києві, Одесі та деяких інших містах для дітей дворян відкривалися приватні пансіонати і школи, які готували учнів для вступу в середні та вищі навчальні заклади. Новоросійський університет в Одесі. Під тиском громадськості створювалися нові вищі навчальні заклади. У 1805 р. з ініціативи відомого громадського діяча і вченого Василя Каразіна (1773-1842) відкрився Харківський університет. Поряд з цим уряд в 1817 р. закрив Києво-Могилянську академію, напрям діяльності якої не влаштовувало владу. У Києві в 1834 р. почав працювати університет Святого Володимира.
•Фольклор і література
Реалії першої половини XIX ст. істотно вплинули на фольклор. У думах і піснях народ відгукувався на посилення кріпацтва, рекрутчину, свавілля поміщиків і чиновників, власні безправ'я