Zemelne pravo

1) Земельне право як галузь права. Як галузь земельне право являє собою сукупність правових норм, що регулюють суспільні земельні відносини. У юридичній науці в якості підстав для розмежування норм права за окремим самостійним галузям визнаються наступні критерії: особливий предмет правового регулювання; специфіка методу правового регулювання; кодифіковані джерела правового регулювання та об'єктивна зацікавленість суспільства у виділенні відповідної галузі права в якості самостійної.
У земельному праві застосовується особливе поєднання методів правового регулювання, тобто способів правового впливу на учасників земельних відносин. Однак метод правового регулювання має не основне, а допоміжне значення у виявленні дійсної природи суспільних відносин, оскільки прямо залежить від змісту цих відносин і визначається ним. Специфіка таких способів правового впливу полягає в особливому поєднанні імперативного і диспозитивного методів правового регулювання земельних відносин. Ця специфіка в значній мірі обумовлена ​​публічним характером регулювання відносин з приводу землі.

2) Поняття «земля» в залежності від контексту використовується у багатьох розуміннях: (1) як планета, (2) як суходіл, (3) як ґрунти - верхній шар земної поверхні, придатний для життя рослин, (4) як економічна категорія - загальний засіб праці і основний засіб виробництва у сільському господарстві, (5) як територія з угіддями, якою хтось володіє, територія з правовим режимом, тощо. В межах одного розуміння можуть також існувати різні підходи до наповнення поняття «земля» конкретним змістом. Тому розуміння поняття «земля», використане при визначенні предмету земельного права, потребує уточнення.
Поряд із поняттям земля, у земельному законодавстві використовується також поняття «земельна ділянка». Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗКУ «земельна ділянка» - це «частина земної поверхні