Європарламент

Європарламент.



Європейський парламент, незважаючи на претензійність своєї назви (до 1962 р. — Асамблея), поки що не став справжнім парламентом, оскільки в зародковому стані перебуває його законодавча функція, обмеженими є його контрольні повноваження, а також компетенція щодо прийняття бюджету Євросоюзу. Виникнення цього інституту передусім було пов'язано з необхідністю надати демократичного характеру інституційному механізмові європейських співтовариств, діяльність якого практично виведена з-під контролю національних парламентів.

Разом з тим треба мати на увазі, що Європарламент є тим інститутом Євросоюзу, який має найбільший потенціал щодо розширення повноважень у межах угруповання.

Європарламент діє незалежно від держав-членів. Відповідно до положень Угоди про заснування ЄС він складається з представників народів держав, що об'єдналися у співтовариство, які обираються прямим загальним голосуванням на 5-річний строк (ст. 190 Угоди про заснування ЄС). Поки що члени Європарламенту обираються відповідно до національного законодавства держав-членів. За винятком Великобританії, яка використовує мажоритарну систему виборів, вибори до Європарламенту в усіх інших державах-членах відбуваються за пропорційною системою. Однак передбачається, що Європарламент підготує пропозиції про вибори відповідно до процедури, однакової для всіх держав-членів, або відповідно до принципів, спільних для цих держав. Кількість парламентаріїв від кожної держави-члена залежить від кількості її населення. Найбільшим є представництво Німеччини — 99 парламентаріїв. Далі йдуть Франція, Італія та Великобританія — по 87, Іспанія — 64,