Інтерв’ю як об’єкт авторського права

#8/2005
Слободян Станіслав, юрист, Бердянськ

Інтерв’ю як об’єкт авторського права

Теорія і практика цивільного права усе більшу увагу приділяє проблематиці авторського права, що викликається, по-перше, прийняттям нового Цивільного кодексу України, а, по-друге, змінами та доповненнями, внесеними до Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Зокрема, ст. 13 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у редакції Закону від 11 липня 2001 року було доповнено частиною 3, відповідно до котрої співавторством є також право на інтерв’ю. Співавторами на інтерв’ю виступають, з одного боку, особа, що дає інтерв’ю, і, з іншого – особа, котра його бере. Опублікування запису інтерв’ю, таким чином, допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.
Іншими словами, чинне законодавство України про авторське право визначає інтерв’ю як об’єкт авторського права.
У цій статті буде розглянуто авторсько-правову природу інтерв’ю, для чого попередньо слід визначити його поняття.
ПОНЯТТЯ ІНТЕРВ’Ю
У тлумачному словнику української мови під інтерв’ю мається на увазі призначена для опублікування у пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста із політичним, громадським або будь-яким іншим діячем і т. ін., прес-конференція [1].
Із цього роз’яснення можна зробити висновок, що інтерв’ю може бути взятим не обов’язково у якогось діяча, але й у будь-якої іншої людини, якщо вона може відповісти на запитання, поставлені журналістом.
Це підтверджується визначенням поняття інтерв’ю, яке пропонує юридична література.
Наприклад,