Бджільництво в Україні

Вступ

Більшість країн світу у певній мірі регулюють ринки зерна. Регулювання може коливатися від простої системи стандартів якості до суворого контролю за усією системою виробництва і збуту, як це було за часів планової системи Радянського Союзу. У більшості індустріальних країн регулювання загалом охоплює ряд політичних інструментів, які запроваджуються заради стабілізації та підтримки фермерських цін на зерно. Здається, що у такому ж руслі обговорювалися питання регулювання ринку зерна останніми роками і в Україні. Головною метою запровадження системи заставних цін на зерно в Україні є зменшення щомісячного коливання цін, які в минулому негативно впливали на сільськогосподарських виробників.
Після того як виробництво зерна почало зростати і країна пере затверджує себе у ролі важливого експортера цієї продукції, природно, що політики з натхненням дивляться на інших експортерів зерна, таких як Європейський Союз та США.
Останніми місяцями я часто чую як в телепрограмах і в радіоефірах ведеться багато розмов про регулювання ринку зерна. Вислів “система заставних цін” можна почути у багатьох виступах політиків та експертів і побачити у декількох Указах Президента, Постановах та прийнятому Законі України “Про зерно та ринок зерна в Україні”. У своїй роботі я намагатимусь пояснити який вид регулювання запроваджено в Україні, який вплив це регулювання буде мати та скільки воно буде коштувати, що розуміють під термінами “інвестиційна система” та “заставна ціна”.



Система регулювання ринку зерна в Україні

Як було зазначено раніше в тексті, в Україні багато говориться про регулювання ринку зерна