Будівництво Зовнішніх Інженерних Мереж

РОЗДІЛ 5. БУДІВНИЦТВО ЗОВНІШНІХ ІНЖЕНЕРНИХ МЕРЕЖ

5.1. Загальні положення
      При влаштуванні сучасних систем водопостачання і водовідведення прокладають напірні й безнапірні (самопливні) трубопроводи з різних видів труб відкритим, прихованим або закритим способами.
      Відкритим способом труби укладають по існуючих або таких, що спеціально зводяться, конструкціях (опорах, естакадах, стінах) або в прохідних і напівпрохідних каналах і колекторах. Доступ для огляду таких труб можливий як у процесі прокладки, так і їх експлуатації.
      Приховану прокладку   труб здійснюють у траншеях і непрохідних каналах. Доступ до труб можливий тільки в період будівництва, а при експлуатації - після розриття ґрунту або розкриття конструкцій каналів.
      Закритим способом труби укладають без розробки ґрунту проколюванням, продавлюванням, горизонтальним бурінням, щитовою або штольною проходкою.
      Технологія будівництва трубопроводів багато в чому залежить від їх призначення і виду прокладки, від матеріалу труб, їх довжини, діаметра, товщини стінок, наявності і виду ізоляції, а також від забезпеченості будівництва монтажними елементами (трубними секціями, батогами) та ін. Особливості монтажу трубопроводів полягають в тому, що їх вмонтовують з окремих елементів (труб) порівняно невеликої довжини, у зв'язку з чим доводиться влаштовувати велику кількість стиків (від 60 до 500 на 1 км трубопроводу), що збільшує трудомісткість і вартість робіт. Для зниження цих показників здійснюють попереднє укрупнення труб в окремі ізольовані ланки або секції з двох, трьох і більшого числа труб. Монтаж трубопроводів зв'язаний з необхідністю з'єднання труб або їх секцій в безперервну нитку. З'єднання труб бувають: зварні, клейові, розтрубні, фланцеві й муфтові. Зваркою сполучають сталеві й пластмасові труби, забезпечуючи високоміцні,