Валютна Система України і Механізм Її Взаємодії з Іноземними Національними Світовими Та Регіональними Валютами

резервних (ринкових) валютах або МРГО.
Еволюція валютних систем
У XVI—XVIII ст. панівною формою функціонування національних валютних систем був біметалізм. У деяких країнах (Франція, Бельгія, Швейцарія, Італія) ця система проіснувала до кінця XIX ст., поки їй на зміну не прийшов монометалізм. Біметалізм є грошовою системою, в якій роль загального еквівалента закріплюється за двома благородними металами (як правило, за золотом і сріблом), передбачаються вільне карбування монет з обох металів та їх необмежений обіг.
Відомі дві форми біметалізму: 1) система паралельної валюти, коли законодавство не встановлює певного співвідношення між золотом і сріблом; золоті та срібні монети приймаються під час купівлі, продажу та інших операцій відповідно до ринкової вартості цих металів; 2) система подвійної валюти, коли держава фіксує певне співвідношення між обома металами; карбування золотих і срібних монет, прийняття їх населенням мають здійснюватися за цим співвідношенням.
Теорія та практика показують, що законодавче закріплення за обома металами ролі грошей суперечить природі грошей. Гроші — це єдиний особливий товар, який покликаний виконувати функцію загального еквівалента. При біметалізмі, незважаючи на формальну рівність обох металів, загальним еквівалентом фактично був лише один з них. Особливо нестійкою була система подвійної валюти, оскільки зафіксоване державою співвідношення вступало у протиріччя зі стихійними змінами ринкових співвідношень цих металів.
У 1526 році польський вчений Н. Коперник сформулював закон, який 1560 року остаточно доопрацював англійський фінансист Т. Грешем. Суть закону Коперника—Грешема полягає у тому, що гірші гроші витискують з обігу кращі за їх однакової, встановленої державою номінальної вартості. Дія цього закону