Виховання та освіта в стародавньому світі

Провідну роль у формуванні особистості юного римлянина грало домашнє навчання і виховання. У т. зв. епоху царів (VIII - VI ст. до н. е..) вже склалися міцні традиції сім'ї-вдома як осередку суспільства і виховання [1,123]. 
Тут діти отримували релігійне виховання, при цьому батько виконував обов'язки жерця. Родині древніх римлян покровительствовало безліч богів: Юнона шанувалася як охоронниця шлюбу і кохання, дволикий Янус охороняв двері дому та й т д. Батько був у сім'ї необмеженим володарем. Він мав право навіть продати своїх дітей в рабство.Мати користувалася куди меншими правами, ніж батько, але грала у вихованні почесну роль. Дівчатка та дівчата знаходились під невсипущим наглядом матері аж до заміжжя. Хлопчики до 16-річного віку під наглядом батька вивчали домашню та польові роботи, опановували мистецтво володіння зброєю. Весь цей час їм потрібно було носити довге волосся [2,19]. 

Атмосфера в родині часто була далеко не ідилічної. Нерідко матері довіряли дочкам свої таємні захоплення та зради. На очах дітей батьки творили жорстоку розправу над рабами, брали участь у непристойних пиятиках. 
Протягом всієї римської історії сімейне виховання грало більшу або меншу роль, але сім'я завжди була відповідальна за моральне, громадянське становлення юних римлян. У період розквіту Римської імперії сім'я помітно поступилася своїми позиціями державній системі освіти. Зате на заході римської цивілізації домашнє виховання знову стає провідним у підготовці підростаючого покоління.