Встановлення цілісності в феномені любові

Вступ

    Актуальність теми. Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усього життя, і особливо в молодості, є любов. Любов — це істинне морально-естетичне почуття, яке базується на емоційно-духовному переживанні, зацікавленості, симпатії, що виражається у цілеспрямованій прихильності до предмета любові, у безкорисливому і самовідданому прагненні до нього.
      Прагнення до співіснування в любові закорінене в глибинах людського етосу. Як вищу цінність соціального співіснування любов обґрунтовувала конфуціанська етика. Цінність любові для держави як основи моральнісності доводив Платон. Тлумачення любові як духовної основи суспільства притаманне релігійній філософії та найбільшою мірою розкривається у християнському вченні про Церкву як людську спільноту, для якої основою об’єднання є не влада, а любов. У вітчизняній та російській філософській думці, розвиток якої пов’язаний із впливом християнства, тема любові як соціальної цінності посідала одне з провідних місць. Продуктивність відносин на засадах любові цікавила багатьох дослідників, які виражали свої вболівання в утопічних теоріях соціального устрою. За доби секуляризації суспільних відносин, любов як духовна основа суспільства поступається місцем похідній чесноті – солідарності. Для сучасної епохи модернізації всіх сфер суспільного життя найвищим надбанням є правова держава. Право як нижча межа моральнісності може бути співвіднесене з любов’ю як вищим рівнем моральнісності.
    Любов є складовою системи особистості, яка в сучасному суспільстві дістає дедалі більше можливостей для розвитку. Незалежність, яку отримала наша держава, створює нові можливості для актуалізації особистісного начала її громадян, але руйнація світоглядних засад попередньої соціальної системи проблематизує саму можливість знаходження автентичного вектора дії. Автентичність українського