Гідрологічний режим боліт

Гідрологія боліт 

Болота займають близько 6% поверхні земної суші і зустрічаються всюди - від тундри до тропіків. 

Освіта боліт і їх типи 

Загальним терміном "заболочені території" називають велике різноманіття перезволожених або напівзатоплених ділянок суші - як усередині материків, так і на морських і океанічних узбережжях. Це можуть бути дельти й заплави рік, болотисті низини, торфовища й звичайні болота. 

Заболочені території надзвичайно сприятливі для проживання й родючі. 

Ділення заболочених територій на заболочені землі й болота значною мірою є віддзеркаленням відмінності у складі рослинності. Чисто болотні форми рослинних угруповань з'являються не одночасно з початком процесу заболочування. Поки товщина торфу невелика і кореневі системи основних видів рослин не відриваються від мінерального грунту, що підстилає торф, рослинний покрив включає рослини, характерні для умов як болотного, так і неболотного проживання. 

У зв'язку з тим що умовою, що визначає існування на надмірно зволожених територіях тих чи інших рослинних асоціацій є в першу чергу водний режим, зазначене розходження між заболоченими землями і болотами в наступній стадії їх розвитку має і гідрологічне значення. Крім визначення болота як гідрологічного об'єкту, є визначення, в яких болото розглядається як об'єкт видобування торфу, тобто з точки зору наявності чи відсутності в ньому запасів палива. 

Якщо потужність отложившегося торфу така, що корені основної маси рослин досягають підстилаючого мінерального грунту, то в цьому випадку надмірно зволожені ділянки суші відносяться до заболоченими землями або до боліт в початковій стадії їх розвитку. 

Болото - ділянка земної поверхні, що характеризується рясним застійним або слабо проточних зволоженням верхніх горизонтів грунтів, на якій зростає специфічна болотна рослинність,