Договір дарування: умови й особливості укладення

Договір дарування: умови й особливості укладення

Цивільні відносини, здебільшого, базуються на основах взаємності майнового надання. У зв’язку з цим співвідношення оплатних і безоплатних правочинів визначається пріоритетом перших. Разом з тим, безоплатні договори, зокрема договір дарування, займають важливе місце в системі цивільно-правових договорів, тому що такі дії учасників майнового обороту далеко не завжди є спрямованими на отримання майнової користі.
З прийняттям Цивільного кодексу України правове регулювання відносин з дарування було значно оновлене. Вивчення цих нових підходів і проблем їх практичного застосування зумовлюють актуальність даного дослідження.
Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України, договір дарування — це договір, за яким одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність [7]. Відповідно безоплатність є істотним та обов’язковим елементом поняття дарування.
У науковій літературі практично усталеним є підхід, за якого договір дарування трактують як реальний та односторонньо зобов’язувальний. Враховуючи законодавче визначення договору за ст. 717 ЦКУ, він може мати і консенсуальний характер [5]. У літературі дореволюційної доби дарування розглядали як односторонній правочин, спрямований на припинення права власності дарувальника і, відповідно, на його набуття обдарованим.
В сучасній літературі дарування розглядають як договір. М.І. Брагінський, В.В. Вітрянський зазначають, що передання дарувальником майна як подарунка обдарованому зумовлює безпосереднє виникнення в обдарованого права власності на подароване майно. На відміну від інших реальних договорів, за якими передання майна має значення не лише факту укладення договору, але й виникнення зобов’язань