Доктринальні засади та правове регулювання іноземних інвестицій в зарубіжних країнах

Міжнародне інвестиційне право - система принципів і норм, що регулюють відносини між державами з приводу капіталовкладень. Основний принцип сформульовано в Хартії економічних прав і обов'язків держав: кожна держава має право регулювати і контролювати іноземні інвестиції в межах дії своєї національної юрисдикції згідно зі своїми законами і постановами і у відповідності зі своїми національними цілями та першочерговими завданнями. Жодна держава не має примушувати надавати пільгового режиму іноземним інвестиціям.
Міждержавні інвестиційні відносини регулюються головним чином двосторонніми договорами. Вони можуть називатися по-різному: угоду про заохочення і взаємний захист капіталовкладень, угода про сприяння здійсненню та взаємний захист капіталовкладень та ін До 1996 р. у світі було укладено більше 900 таких угод за участю 140 держав.
У змісті всіх двосторонніх інвестиційних договорів можна виділити загальне коло питань: встановлення правового режиму іноземним інвесторам (як правило, національний режим); система гарантій, що надаються державою, що приймає (від націоналізації, від заборони вільного вивозу валюти, від некомерційних, тобто політичних ризиків, тощо); порядок розгляду спорів між іноземним інвестором та приймаючою державою (як правило, передбачається можливість арбітражного розгляду).

Правове регулювання іноземних інвестицій існує як на міжнародному, так і на внутрішньодержавному рівнях і може здійснюватися за допомогою як регіональної, так і універсальною уніфікації.
Найчастіше таке регулювання опосередковується шляхом укладення двосторонніх угод про захист капіталовкладень або про усунення подвійного оподаткування. Причина поширення двосторонніх угод полягає в тому, що двом державам буває легше забезпечити однакове регулювання таких питань, як визначення кола інвесторів, допуск іноземних фізичних