За свідченням історичних та археологічних джерел

За свідченням історичних та археологічних джерел, уже в період родоплемінного ладу предки українців широко використовували символічні знаки для вирізнення роду, а пізніше — окремих родин. Певне, найпершими своєрідними гербами були зображення звірів — тотеми родів, цими значками позначали межі володінь, житло, зброю, господарський інвентар. Пізніше з'являються символи небесних світил як перші об'єкти обожнювання та поклоніння родів. Це були символічні зображення сонця, місяця, зірок, води тощо.

      З початком розкладу роду і виділення з нього общин і сімей родові емблеми перетворюються спочатку в сімейні, а згодом — в особисті. Ці емблеми як знаки власності використовувались для таврування худоби, знарядь праці, вуликів, виробів ремісництва. Серед пам'яток матеріальної культури нашого народу зустрічаються предмети із позначками у вигляді тризуба. Так, наприклад, серед археологічних знахідок на Полтавщині та Київщині, датованих VI—VIII ст., наявні предмети із подібними зображеннями. Певне, вони були символами влади племінних вождів, а щодо тлумачення цієї емблеми існує близько сорока версій. Ймовірно, що тризуб символізує три стихії — повітря, воду й землю, можливо, це зображення атакуючого сокола. Вірогідна й версія, що тризуб — це вершок булави, тобто знак влади, зображення якого зустрічається на знайдених виробах кам'яного віку.


      Перша літописна згадка про тризуб як великокнязівський знак стосується X ст. Його зображення відоме і з печатки Святослава Ігоревича, де чітко вирізняється тризуб у вигляді букви «Ш». Згодом цей знак карбується