Кабинет Министров

«Нормотворчість Кабінету Міністрів України»

|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|

План

ВСТУП
1. Нормотворчість Кабінету Міністрів України: загальна характеристика
2. Форми діяльності Кабінету Міністрів України
3. Методи діяльності Кабінету Міністрів України
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП
Проголошення України незалежною і демократичною державою окреслило чимало проблем в економічній, соціальній, культурній, науковій та інших сферах життєдіяльності українського суспільства, які потребували вирішення на шляху її становлення і розвитку у новій якості. Їх розв'язання неможливе поза реформуванням діяльності органів виконавчої влади України, адже така діяльність спрямована на правове забезпечення будь-яких державних та суспільних перетворень, задоволення інтересів і потреб громадян, окремих соціальних груп, держави і суспільства в цілому.                                     Необхідність зосередження уваги на правовому регулюванні діяльності Кабінету Міністрів України пояснюється багатьма чинниками. По-перше, виконавча влада визначальна в управлінні державою, а відповідно — в політичній системі суспільства. По-друге, зміна форми правління поставила Кабінет Міністрів у більшу залежність від колегіального органу — парламенту, обмеживши при цьому важелі одноосібного впливу Президента. Змінилась сутність й основного суб'єкта формування Уряду — парламенту, який з введенням пропорційної системи виборів наповнився партійним змістом і став опосередкованим засобом участі виборців у формуванні свого уряду. 
          У конституційно-правовій науці увагу статусу та особливостям функціонування Кабінету Міністрів України приділяли увагу такі вчені, як Авер`янов, Ф. Веніславський, В. Кафарський, О. Константий, Н. Нижник, Н. Плахотнюк, В. Погоріко, В. Ріяка, О. Скакун, О. Томкіна, Ю. Фрицький, С. Чиркулій, В. Шаповал та інші.

1. Нормотворчість Кабінету Міністрів: