Латинский

Вступ
Порівнюючи окремі мови, вчені помітили, що між деякими з них є подібність. Так, зокрема зіставивши мови романської групи знаходимо велику кількість спільних або схожих слів. Наприклад:
італ. іспан. португ. франц.
acqua agua agoa l’eau вода
figlio hijo filho fil син
avere haber haber avoir мати, володіти

Подібне зіставлення навело вчених на думку про спільність їх походження, тобто існування спільного предка – мови-основи. Протягом декількох століть, вивчаючи мови в порівняльному аспекті, їм вдалось розробити генеалогічну класифікацію мов, яка являє собою групування всіх мов світу на основі споріднених зв’язків між ними.
Як було з’ясовано лінгвістами серед багатьох мов світу від латинської мови походять мови індоєвропейської сім’ї романської групи. Саме від назви міста Рим (латинською мовою Roma) або від прикметника римський – romanus походить назва групи. До цієї групи належать французька, італійська, ретороманська, сардинська, іспанська, португальська, каталонська, провансальська, румунська, молдавська мови та ін. Сама латинська мова також належить до романської групи, але є мертвою.
Слід відзначити, що приклад романської групи мов – це рідкісний приклад індоєвропейської групи, у якої прамова історично засвідчена і її розвиток можна прослідити протягом віків.

1. Передумови формування романської групи мов.
В процесі порівняльно-історичного вивчення розвитку мов було визначено, що основою романської групи стала не писемно-літературна мова («класична латинь»), а «вульгарна» латинь. Слово «вульгарна» не мала такого негативно забарвленого значення, що закріпилось за ним зараз в українській мові, і походить від слова “vulgaris” – звичний. Таким чином, «вульгарна»