Лідер Реформації Мартін Лютер

Вступ
      В 16 столітті в Західній та Центральній Європі зародився світовий релігійний рух, який згодом став називатись Реформацією. Першочергово діячі Реформації хотіли «очищення віри» та повернення   до Євангелійського слова, адже католицька церква все більше змінювала свій характеру, втрачаючи ореол доброчесності. Та католицька церква не здавала свої позиції. Тому   реформація швидко переросла з суто релігійного в політичний.   Віруючі хотіли більш особистого, сокровенного спілкування з Богом. Її діячі прагнули тепер створити нову церкву. Як результат, виникла нова форма християнства - протестантизм!
        Термін "протестантизм" з'явився у 1529, коли Шпейрський рейхстаг скасував своє попереднє рішення від 1526, яким призупинялася дія Вормського едикту проти Мартіна Лютера. У відповідь декілька німецьких земель та ряд імперських міст виголосили протест.
      Протестантизм усіх напрямків відстоює ту позицію, що знання релігійної істини дається людині божественним одкровенням. Протестантизм позбавляв папство і церкву монопольного права тлумачення Біблії — протестанти проголошували право кожного віруючого не тільки самостійно читати, але й тлумачити Біблію. З огляду на соціальні та політичні умови виникли різні течії протестантизму: англіканство, лютеранство, кальвінізм, анабаптизм (баптизм), цвінгліанство, соцініани, або польські брати, харизмати.
        Найбільшим ідеологом Реформації у її витоків був німецький теолог Мартін Лютер (1483-1546). Саме його   виступ у 1517 р.   проти влади римських пап і торгівлі індульгенціями став   першим кроком реформаторського руху.
        В даній роботі я спробую розібратись в   політико-правових поглядах М.Лютера. Для їх правильної оцінки потрібно по-перше, познайомитись з історичним розвитком реформаторського руху, ставлення М. Лютера до нього;