Монадологічне значення людини в суспільстві

МОНАДОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЛЮДИНИ В СУСПІЛЬСТВІ

Двадцяте століття принесло небачені досягнення, що ґрунтуються на силі людського розуму, проте сама планета і все людство опинилися на межі тотальної катастрофи. Перед безоднею опинилось довкілля, перед невизначеністю — людина, перед хаосом — суспільство й культура.
Знайти вихід в даній ситуації може лише людина, яка є мірою всіх речей на Землі. Саме   вона займає центральне місце у розв'язанні цих найважливіших проблем, особливо зараз, на початку третього тисячоліття. Основна проблема полягає в тому, щоб визначитися, у якому напрямі розвиватиметься життя, які пріоритети стануть визначальними для людини.
Щоб відповісти на дане питання слід, по-перше, розібратись в чому полягає головна відмінність людей від інших істот, які населяють землю, та, по-друге, з’ясувати взаємозалежність формування людини та суспільства.
Отже, перш за все людина відрізняється від тварини тим, що вона має розум і може осягнути мету, сутність і сенс свого буття. Дану відмінність вдало підкреслив український філософ І. В. Бойченко, цитуючи французького науковця VII ст. Блеза Паскаля: „людина – всього лишень очеретинка, найслабкіша зі створінь природи, але вона – очеретинка мисляча. Щоб її знищити, зовсім не треба, щоб на неї ополчився весь Всесвіт: досить подуву вітру, краплини вод. Та хай би навіть її знищив Всесвіт, – людина все одно найвища ніша свого згубника, оскільки усвідомлює, що розлучається з життям і що вона слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює” [2, с. 10].
Дана цитата показує нам, що межа між людиною і природою полягає не ззовні, а в самій людині. Про це свідчить і наступне переконання