Напівпровідникові діоди

ТЕМА 3. НАПІВПРОВІДНИКОВІ ДІОДИ Напівпровідниковий діод – це електроперетворювальний напівпровідниковий прилад з одним електричним переходом і двома виводами, в якому використовуються властивості р-n- переходу. Напівпровідникові діоди класифікуються: 1) за призначенням: випрямні, високочастотні і надвисокочастотні (ВЧ- і НВЧдіоди), імпульсні, напівпровідникові стабілітрони, тунельні, обернені, варикапи та ін.; 2) за конструктивно – технологічними особливостями: площинні і точкові; 3) за типом вихідного матеріалу: германієві, кремнієві, арсеніде - галієві та ін.

р

n

Рисунок 3.1 – Будова точкових діодів У точковому діоді використовується пластинка германію або кремнію з електропровідністю n- типу (рис. 3.1), завтовшки 0,1…0,6мм і площею 0,5...1,5 мм2; з пластинкою стикається загострена проволока (голка) з нанесеною на неї домішкою. При цьому з голки в основний напівпровідник дифундують домішки, які створюють область з іншим типом електропровідності. Таким чином, біля голки утворюється мініатюрний р-n- перехід півсферичної форми. Для виготовлення германієвих точкових діодів до пластинки германію приварюють проволоку з вольфраму, який покритий індієм. Індій є для германію акцептором. Отримана область германію р- типу є емітерною. Для виготовлення кремнієвих точкових діодів використовується кремній n- типу і проволока, що покрита алюмінієм, який служить для кремнію акцептором. У площинних діодах р-n- перехід утворюється двома напівпровідниками з різними типами електропровідності, причому площа переходу у різних типів діодів лежить в межах від сотих долей квадратного міліметра до декількох десятків квадратних сантиметрів (силові діоди).