Національно-визвольнийpyx на західноукраїнських землях

Національно-визвольнийpyx на західноукраїнських землях

 

  Жорстокий національний гніт викликав посилення національно-визвольного руху і на західноукраїнських землях. Проявом його стали різні суспільно-політичні течії, що виникли у колах українського духовенства, інтелігенції, студентства та промисловців.

 

  Численною та впливовою течією в суспільно-політичній думці й у визвольному русі Західної України були «москвофіли» (москволюби), або русофіли чи «тверді русини», як їх ще називали. Соціальною базою «москвофілів» було духовенство, інтелігенція, сільські та міські підприємці, частина заможних селян, які зневірилися, що зможуть самі, без сторонньої допомоги, звільнитися і зробити свій народ вільним.

 

  «Москвофіли» об'єднували тих, хто орієнтувався у своїх політичних замірах на офіційно-урядові кола царської Росії. Вони розвивали фальшиву теорію про існування нібито «єдиного неділимого російського народу» від Карпат і до Камчатки, «Москвофіли» різко негативно ставилися до народної української мови, вважали її вульгарною, а самі виступали і писали так званою «руською», або «панруською», мовою - дикою сумішшю російських, українських, польських та церковнослов'янських слів.

 

  «Москвофіли» настільки не любили народної мови, що з радістю вітали Емський указ 1876 р. До речі, самі вони користувалися у побуті польською мовою, говорячи, що українська мова селянська, а німецької та російської вони не знали.

 

  Вірну думку про возз'єднання земель усієї України «москвофіли» зводили нанівець своїми заграваннями з кривавим російським царизмом. Вони насаджували царефільські настрої, вихваляли самодержавство як найбільш придатну державну форму для слов'ян. У своїх творах ідеологи «москвофілів» Дідицький, Петрушевич, Могильницький