Новий закон про державну службу і його проблеми

17 листопада 2011 року прийнято новий Закон України «Про державну службу» (далі – Закон), яким передбачено зміну правового регулювання сфери державної служби в Україні. Лише 10 січня 2012 року свій підпис на ньому поставив ініціатор Закону – Президент України. Цікаво, що на «шліфування» тексту вже ухваленого законодавчого акта пішло півтора місяці, і лише 13 січня він став доступним для ознайомлення громадськості. Перші враження від Закону є доволі суперечливим, адже його і так обмежені реформаторські амбіції в результаті парламентського доопрацювання стали ще меншими.

ПОЗИТИВНІ НОВЕЛИ ЗАКОНУ

Даний Закон увібрав у себе деякі позитивні напрацювання у сфері державної служби, сформовані науковцями та практиками з часу прийняття першого Закону України «Про державну службу» у грудні 1993 року. Важливим є змінений погляд на сутність державної служби. Так, відображене у законодавчій дефініції призначення державної служби, яке раніше охоплювало лише виконання завдань і функцій держави, відтепер акцентоване на підготовку пропозицій щодо формування державної політики та надання адміністративних послуг. Тож за Законом державна служба має сприйматись не як суто допоміжний інститут держави, який уможливлює функціонування її органів, – а передусім як механізм забезпечення реалізації прав і свобод людини, колективних інтересів суспільства.

Позитивним досягненням Закону стало подальше відмежування більшості політичних посад (посад Президента, членів Уряду, заступників міністрів, народних депутатів), від посад державної служби. Такий припис потенційно спрямований на посилення професійності і політичної неупередженості державної служби.

Послабленню політичних впливів на державну службу має сприяти запровадження окремої посади керівника державної служби