Олігофренія

Олігофренії (у перекладі із грецького - недоумкуватість) - це група різних по етиології й патогенезі непрогредиєнтних хворобливих станів психіки, пов"язаних з порушенням онтогенезу, загальною ознакою яких є наявність уродженої або придбаної в ранньому дитячому віці (до 3 років) загальної психічної неповноцінності з переважною недостатністю інтелектуальних функцій.
Відмінною рисою олигофрений є те, що характерні для них психічні розлади виникають не в результаті зниження інтелекту й інших функцій психіки, як це спостерігається при всіх інших психічних захворюваннях, а являють собою їхнє споконвічне недорозвинення.
Неправомірно порівнювати загальне психічне недорозвинення при олигофрений з віковою психічною незрілістю в дитячому віці, оскільки при наявності олигофрений страждають саме ті психічні функції, які й забезпечують нормальне дозрівання дитячої психіки на різних вікових етапах її формування.
Основними критеріями олигофрений є:
1) психічне недорозвинення з перевагою інтелектуальної недостатності й відносно менш грубим недорозвиненням емоційної сфери;
2) непрогредиентность інтелектуальної недостатності;
3) уповільнений темп психічного, а часто й фізичного розвитку індивіда.
Поширеність. У зв"язку з відсутністю загальновизнаних критеріїв діагностики дані про поширеність олигофрений надзвичайно суперечливі. За даними ВІЗ (1995), розумова відсталість широко поширена в усім світі й виявляється в 1-3% населення. Поруч авторів відзначається перевага серед хворих олігофренією осіб чоловічої статі. Це пояснюється більшої антенатальної й постнатальной повреждаемостыо осіб чоловічої статі в порівнянні з жіночим, а також