Оптичні накопичувачі

Зміст
1. Історія створення оптичного накопичувача 2. Історія розвитку оптичного накопичувача 3. Технічні особливості конкурентів 4. Перспективи розвитку оптичного накопичувача. 5. Висновок 6. Список використаної літератури

1. Історія створення оптичного накопичувача
Оптичні диски практично є ровесниками персональних комп'ютерів. І в них навіть є свої батьки - вінілові платівки. Роком приходу оптичних дисків у сучасні технології вважається 1982-й. Саме тоді дві найбільші компанії Philips і Sony зайнялися новими розробками. Виконавчий директор фірми Sony Акіо Моріта, який прославився також авторством знаменитого плейєра Walkman, вважав, що такі диски повинні бути призначені для прослуховування класичної музики. І стандартом тривалості звучання взяли час звучання 9-ї симфонії Бетховена, що дорівнює приблизно 73 хвилинам. Було вирішено зробити стандартним час звучання, рівне 74 хвилинам 33 секундам. Так народився стандарт "Червона книга" (Red book) у якому був описаний стандарт дисків CD-DA (CD-Digital Audio). Причому попередником йому був стандарт звичайної вінілової платівки тривалістю в 45 хвилин, що володіє гіршою якістю звуку і не порівнянними з CD робочими характеристиками носія. Нарівні з Sony у формуванні стандарту "Червоної книги" приймала участь і фірма Philips. Були введені жорсткі вимоги до розмірів, якості звуку, методу кодування даних і використання єдиної спіральної доріжки. На CD-DA дані представлені таким чином: структурно весь диск можна розділити на три основні частини: lead-in (вступна зона, що зберігає всю інформацію про структуру та приладдя диска), PMA (Program