Особливості ділового спілкування в США

З ІСТОРІЇ ЛІСІВНИЧОЇ ОСВІТИ В ГАЛИЧИНІ
Новий етап у становленні лісівничої освіти пов'язаний з діяльністю Галицького господарського товариства. Під його егідою відбувались наукові наради, розроблялися проекти структурних змін у лісових службах. Серед планів товариства було, зокрема, складання кадастру лісів у краї. Віденський уряд рахувався з думкою товариства. У 1850 р. міністерство рільництва, запроваджуючи державні іспити для лісівників, запропонувало включити його членів до складу екзаменаційної комісії. На виконання ухвали конгресу рільників 1849 р. міністерство звернулося до товариства з проханням висловити думку про доцільність заснування лісової школи у державних маєтках десь поблизу Болехова, Делятина, Калуша чи Добромиля. Підготована професором історії природи Львівського університету Лобаревським відповідь фактично стала першим проектом школи.

Важливість лісівничої освіти розуміли й окремі лісовласники. У 1847 р. Йосип Завадський, власник лісів на Тернопільщині, зголосився виділити премію у розмірі 200 корон авторові, який би взявся за написання популярного підручника з лісівництва, пристосованого до місцевих умов.

З червня 1852 р. при товаристві почала діяти лісова секція, членами якої були переважно науковці та лісові працівники, рідко - власники лісів. Питання про створення лісової школи в цей час набуває особливої актуальності, позаяк у 1859 р. увійшло в дію розпорядження міністерства про обов'язкове складання іспитів адміністраторами лісів, а в 1853 р. набув чинності лісовий статут, згідно з яким до виконання обов'язків лісових господарів дозволялося допускати лише дипломованих осіб, кваліфікацію яких підтверджувала урядова комісія.

Не лише державні структури, а й центральне лісове товариство у Відні, як свідчить його звернення до господарського товариства у 1858 р., висловлювало стурбованість занедбаним станом лісового господарства в Галичині. Нарешті у 1859р. в Дублянській рільничій академії