Периферичні розлади кровообігу. артеріальна гіперемія. венозна гіперемія. ішемія. стаз. тромбоз. емболія

) ПЕРИФЕРИЧНІ РОЗЛАДИ КРОВООБІГУ. АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРЕМІЯ. ВЕНОЗНА ГІПЕРЕМІЯ. ІШЕМІЯ. СТАЗ. ТРОМБОЗ. ЕМБОЛІЯ
Завдяки місцевому кровообігу здійснюється постачання органів і тканин киснем та поживними речовинами і видалення з них відпрацьованих метаболітів.  
До місцевих розладів кровообігу належать артеріальна та венозна гіперемія, ішемія, стаз, тромбоз, емболія.
Артеріальна гіперемія як типовий патологічний процес спостерігається при запаленні, багатьох інфекційних захворюваннях (кір, висипний тиф, скарлатина), системному червоному вовчаку, пошкодженнях нервових сплетень, невралгіях і т.д. Знання причин, механізмів і симптомів артеріальної гіперемії має практичне значення. Лікарі в своїй діяльності використовують хірургічні (симпатектомія), фармакологічні (гангліоблокатори, симпатоміметики), фізіотерапевтичні (масаж, парафін, солюкс) впливи, які викликають штучну артеріальну гіперемію. Мета цих впливів – покращити обмін речовин, крово- і лімфообіг в пошкодженій ділянці. Венозна гіперемія виникає при механічних перешкодах руху крові по венах (тромбоз, емболія, здавлення судин), зниженні їх тонусу, зменшенні відтоку крові у зв'язку з ослабленням роботи серця, тривалому стоянні, ослабленні м'язової діяльності. Тривалий венозний застій супроводжується атрофічними і дистрофічними змінами і розростанням сполучної тканини. Ішемія приводить до розвитку багатьох захворювань, наприклад, ішемічної хвороби серця, інсульту, облітеруючого ендартеріїту. Наслідки ішемії залежать від цілого ряду факторів – швидкості розвитку, тривалості і локалізації ішемії, характеру колатерального кровообігу, функціонального стану органу. Стаз – крайній ступінь розладу кровообігу при деяких захворюваннях (висипний тиф, пневмонія, панкреатит). Він відіграє істотну патогенетичну роль, може стати незворотним і привести до важких структурних змін тканин. Тромбоз – це вироблений в процесі еволюції механізм зупинки кровотечі. В патології він часто виникає при захворюваннях, що супроводжуються пошкодженням стінки судин, порушенням реологічних властивостей   крові, сповільненням