Проблема субстанції в філософії та роль вчення Б.Спінози про субстанцію

Проблема субстанції в філософії   та роль вчення Б.Спінози про
субстанцію
3. Особливості вчення про субстанцію Б.Спінози
Один з найважливіших показників глибини й актуальності філософського
вчення Спінози - його вплив на мислителів наступних поколінь і тим
більше століть, а також полеміка з ним мислителів і історичних діячів
різних рангів, що заперечують і спростовують ці ідеї.
Високу оцінку філософським поглядам Спінози у свій час дав Енгельс:
"Потрібно визнати найбільшою заслугою тодішньої філософії... що вона,
починаючи від Спінози і кінчаючи великими французькими матеріалістами,
наполегливо намагалася пояснити світ з нього самого”.
Важливе місце у філософських поглядах Б.Спінози відводилося вивченню
субстанції, яка, на його думку, єдина, вона є Богом, що співпадає з
Природою, а атрибутами її є протяжність та мислення. Субстанція — це
єдність Бога і Природи, єдність природи, що творить, і природи
створеної. Бог — це універсальна причина світу, завдяки його нерозривній
єдності з Природою. Природа є причиною самої себе (causa sui).
Визначивши як основну властивість субстанції-природи самопричинність
(causa sui), Спіноза на цій основі виводить усі інші її властивості:
вічність, безкінечність, неділимість, єдність і т.д.
Субстанція єдина, проте вона виявляє свою єдність через атрибути, тобто
необхідні прояви, яких, на думку Спінози, безкінечна кількість, але ми
знаємо самоочевидно два — протяжність і мислення. Крім атрибутів,
субстанція має також модуси, які, на відміну від атрибутів,
характеризуються не необхідністю, а тільки можливістю існування. Той чи
інший модус субстанції може існувати, а може і не існувати. Основними
модусами субстанції, на його думку,