Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини КСУ

Проблеми застосування практики Європейського суду з прав людини КСУ
Конституційна юстиція є одним із механізмів імплементації та адаптації національного законодавства України до європейських стандартів. У свою чергу Європейський суд з прав людини при винесенні рішень аналізує та оцінює практику конституційного судочинства держав – членів Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що ввібрала в себе більшу частину конституційних положень щодо основних прав людини і громадянина. Тому важливість використання та імплементації в національне законодавство практики Європейського суду з прав людини через Конституційний Суд України (далі – КСУ) є очевидним.
Джерело права чи рекомендації
Не дивлячись на вражаючу та невтішну статистику щодо звернень і виконання рішень Європейського суду з прав людини, у практиків і теоретиків досі є сумніви щодо обов’язковості рішень цієї міжнародної судової інстанції. Одним з аргументів щодо применшення значення рішень Європейського суду з прав людини та використання його як додаткового джерела є відсутність в Україні судового прецеденту. Отже, на думку певних науковців і суддів, обов’язок ураховувати практику Європейського суду відсутній. У такому разі виникає питання: а чи не порушуємо ми вже власне внутрішнє законодавство, яке прямо зобов’язує використовувати рішення КСУ як джерело права?
Крім Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», у ст. 9 Конституції України йдеться про те, що міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Отже, норми Конвенції