Проблеми та концептуальні засади розвитку

Результати господарської діяльності в аграрному секторі більше, ніж в будь-якому іншому секторі економіки, залежать від погодних факторів та відповідно наражаються на ризики, що перебувають поза межами впливу на них господарюючих суб’єктів. Притаманні сільськогосподарському виробництву ризики є системними та здатними викликати значні збитки для великої кількості сільгоспвиробників   одночасно, що може призвести до великих втрат та необхідності надання державної допомоги.
      Агрострахування розвивалося в усьому світі як головний інструмент управління ризиками в аграрному секторі та сприяє створенню підґрунтя для стійкого економічного зростання сільськогосподарського виробництва. Його перевагами є те, що воно:
    ✓ краще спрямовує допомогу, ніж альтернативні види державної підтримки на кшталт прямих виплат при настанні катастрофічних подій;
    ✓ програми страхування не суперечить вимогам міжнародних торгових угод (йдеться, зокрема, про вимоги СОТ);
    ✓ спроможне стимулювати аграріїв до запровадження більш досконалих виробничих процесів;
    ✓ сприяє довірі кредитодавців.
      Ситуація, яка склалася на сьогодні в Україні стосовно страхування сільськогосподарських ризиків, щонайменше гальмує прогрес і може бути визнана кризою розвитку системи. Урядовцям різних державних структур, керівникам страхових компаній і навіть спеціалістам сільського господарства і традиційного страхування бракує знань з різних функціональних та операційних аспектів, які є конче необхідними для належного розвитку системи страхування сільськогосподарських ризиків.

Субсидії з державного бюджету для здешевлення вартості страхових
премій не досягають більшості аграріїв в Україні, часто використовуються в страхуванні, яке здійснюється виключно для забезпечення доступу до кредитів або отримання державних субсидій без справжнього захисту від ризиків, а при їх розподілі застосовуються забюрократизовані і витратні процедури, що відлякують аграріїв.
      В Україні відсутнє спеціальне законодавство, яке регулювало б агрострахування. Справа в тому, що, всупереч світовій практиці, яка свідчить про