Радіоактивне випромінювання. Види, характеристика, методи виявлення.

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту
                          Тернопільський Національний Технічний Університет імені Івана Пулюя

        Радіоактивне випромінювання.
  Види,характеристика,методи виявлення.

                                                                    Тернопіль 2012
Радіоактивне випромінювання – це найнебезпечніший фізико-хімічний забруднювач середовища мешкання, що вкрай негативно діє на живі і неживі об’єкти. Радіоактивні випромінювання іонізують, тобто руйнують речовини – неорганічні, органічні, клітини організму. Першим, в 1895 році, дію природного ра-діоактивного випромінювання від мінералу, що містив сполуки урану, спостерігав французький учений Анрі Беккерель. У цьому ж році німецький фізик К. Рентген опублікував повідомлення про Х–промені – радіоактивні промені штучного походження. Але раніше його, ще у 1885 році український вчений Іван Пулюй, працюючи у віденському фізичному інституті, першим у світі спостерігав Х-промені і отримав, як тепер кажуть, рентгенівський знімок скелету руки людини. Пізніше, вже у Першій світовій війні, німці використовували так звані рентгенівські апарати.
  У 1898 році подружжя П’єр Кюрі (француз) та його дружина Марія Склодовська-Кюрі (полька) відкрили два нових радіоактивних елементи – у липні Полоній (назва на честь Польщі), у грудні – Радій (від лат. – радіум – той що випромінює). Для виділення 100 мг його солі вони обробили більше двох тон уранової руди. Вони з’ясували фізичну природу радіоактивних випромінювань, але ще не знали про їх небезпечну біологічну дію – про здатність викликати мутації в клітинах, сприяючи їх перетворенню в ракові, з яких виникають ракові пухлини. Від раку померла в 1934 році Марія Склодовська-Кюрі – двічі лауреат Нобелівської премії, академік багатьох академій світу. Було доведено,